Пудель той

Toy Pudel

FCI ?172
Пудель той фото
?????? ??????????: Франція
????:
?????? ? ?????: не більше 28 см
???????????: білий, абрикосовий, коричневий, сріблястий, чорний, чорно-підпалий, чорно-білий (арлекін)
???? ?????: той-пудель

Уже в XV столітті сформувався ряд порід, який називали пуделями. Це в минулому і вівчарські, і мисливські, і водяні пуделі. Всі вони мали приблизно однаковий вигляд: характерну руноподібну або кошлату шерсть, що мала рівну довжину по всьому корпусу.

Відрізнялися різні породи пуделів один від одного головним чином своїми робочими якостями і розмірами. Часто пуделями називали будь-яких брудастих собак з довгою і кучерявенькою шерстю, а також водяних собак.

У Франції подібних же собак називали барбетами, тобто бороданями. Більш дрібних собак називали «бар-бішон», що означало маленький бородань - барбетик, надалі від цього відбулася й французька назва болонок «бішон», що означає «кошлата собачка».

Отже, як ми бачимо, за назвою пудель, барбет, бішон і водяний собака могли поєднуватися собаки самих різних порід. Оскільки вони були досить схожі один на одного, можна припустити, що їх часто схрещували між собою.

Різноманітні схрещування вживали і з іншими цілями. Собак з пуделевидною шерстю схрещували, наприклад, з короткошерстими мисливськими собаками для одержання більш довгошерстих.

Стихійна метизація, зроблена з метою поліпшення якої-небудь породи або для одержання нової, надалі неминуче позначається на всіх породах, що беруть участь у даному процесі. Це пов'язане з тим, що якісь метиси використовуються в одній породі, а якісь в іншій.

Тому, говорячи про походження древньої породи, виявляється можна лише намітити основні галузі родинної групи. Визначити ж точно, яка з порід є родоначальником, а яка її нащадком, буває неможливо.

Так, як ми бачимо, одні автори вважають барбета предковоюформою пуделя, а інші стверджують, що він сам відбувся від пуделів і водяних собак. Те ж саме й відносно водяних спанієлів: одна частина авторів виводить їх безпосередньо від пуделів, а інша, навпроти, думає, що пуделі відбулися від них.

Дрібні карликові і той пуделі часто мають субтильну будову тіла, характерну для левових собачок, коттон де тулеар або болонезів - представників групи бішонів, а в їхніх щенят білого забарвлення іноді буває така ж тонка й пряма шерсть.

Бішони-фрізе з досить довгою мордою, круглястими очами й невеликими вухами відрізняються від багатьох наших тоїв практично тільки формою стрижки. Такі найближчі родичі пуделя як ірландський водяний спанієль, португальска водяна собака відрізняються від нього лише поставом хвоста, більш шовковистою шерстю й характерними для лягавих мордами з вираженими брилями.

Пуделі дрібних різновидів у Росії зрідка зустрічалися ще до революції 1917 року. У своїй більшості це були собаки, привезені із країн Західної Європи, головним чином, з Франції, що постійно відвідували представники російської аристократії й творчої інтелігенції.

Саме вони, в основному, і тримали пуделів. Після революції основна маса цих людей була знищена або емігрувала з Росії, разом з ними зникли й собаки. Ті ж, які чудом вціліли, виявившись у чужих руках або на вулиці, вже не могли претендувати на статус породистих.

Після революції собаківництво в Росії стало активно відновлюватися, однак розведення дрібних собак, що випадково вціліли в процесі історичних колотнеч, при цьому велося зовсім стихійно.

В 50-60-і роки минулого сторіччя популярність дрібних різновидів пуделя в усьому світі досягла небувалого рівня.

Незважаючи на те, що в Америці й в Англії той-пуделі існували вже з початку XX століття, ФЦІ визнала їхнім окремим різновидом тільки в 1987 році. Відособлене розведення й експертиза той пуделів у Росії почалися тільки в 1989 році, після утворення ВПК.

Доти, хоча тої і існували, але всі вони вважалися дрібними карликовими. В абсолютній більшості ці собачки мали «гіпофізарний» тип, з чітко вираженими рисами карликового нанізму, фактично це була гірша частина поголів'я карликів, що також відрізнялися цим недоліком.

На виставках же подібні собаки успіху, як правило, не мали. Але, проте, серед їхньої маси зрідка попадалися і цілком пристойні екземпляри.

У кожному забарвленні той пуделі були представлені трохи різними типами, які в більшій або меншій частці зберігаються й у цей час.

В 90-і роки почався інтенсивний добір той пуделів з числа карликових собак. Тоді тоями вважалися фактично всі собаки, що мали висоту в холці трохи менше 30 см.

У результаті цього сформувалися непогані популяції тоїв, відібраних з карликів.