Чума в собак

чума у собаки

Чума у собак - це вірусне захворювання, що характеризується ураженням органів дихання, травлення, шкіри, а іноді - менінгітом і енцефаломієлітом. Хворіють собаки різного віку, але частіше від 1 місяця до 2 років. Захворюванню піддаються хижі ссавці, у тому числі морські. Відносно стійкі тер'єри і боксери. Людина не хворіє.

Причини і розвиток чуми у собак

Збудник – РНК, який містить морбіллівірус сімейства параміксовірусів - попадає в організм собаки через ніс або рот. Він проникає в лимфоїдну тканину і розноситься із кров'ю і лімфою по всьому організмі. Розмножуючись в епітеліальних клітинах травного тракту, органів подиху, сечостатевих органах, ендотелії судин, вірус надає цитопатичну дію, створює умови для життєдіяльності сапрофітної і патогенної мікрофлори, порушує роботу органів і тканин, сенсибілізує організм. Переборовши гематоенцефалітний бар'єр, вірус викликає запалення оболонок головного і спинного мозку (менінгіт), що переходить на речовину головного і спинного мозку (енцефаломієліт). У патогенезі нервової стадії чуми велике значення має демієлінізація речовини головного й спинного мозку, обумовлена утворенням імунних комплексів і дією макрофагів. Проникаючи через плацентарний бар'єр, вірус викликає внутрішньоутробне зараження плодів. В окремих випадках вірус переживає в організмі собаки тривалий час, не викликаючи клінічних ознак захворювання. Такі собаки здатні заражати інших тварин.

Клінічні ознаки при чумі в собак досить різноманітні - від безсимптомного вірусоносіння до блискавичного, бурхливого перебігу. Тривалість хвороби від декількох днів до декількох місяців. Якщо в клінічній картині захворювання переважають ознаки поразки респіраторних органів, говорять про легеневу форму чуми, нервової системи - нервову форму й т.д.

Однак цей розподіл умовний. Самостійне значення мають форми чуми з перевагою симптомів поразки респіраторного й шлунково-кишкового трактів. Поразки шкіри можуть мати місце при респіраторній і кишковій формах чуми, а нервова форма є лише заключною, але не обов'язковою стадією хвороби.

Чума собак починається з появою одного або декількох нижчеперелічених симптомів: висипка на внутрішній поверхні стегон і в паху, нежить, понос, пригноблений стан, тимчасова відмова від корму, почервоніння конъюнктиви. Як правило, підвищується температура тіла; однак у карликових пуделів і деяких інших порід собак, а також маленьких щенят, чума може протікати при нормальній температурі. Тварина ховається в темне місце, гуляє неохоче. Шкіра стає сухуватою. Носове дзеркальце сухе, з вираженим мікрорельєфом. Шкіра на подушечках пальців тріскається, можливе омозолення шкіри (гіперкератоз) на ліктьових згинах і скакальних суглобах, а також місцеве облисіння. Витікання з носа, спочатку прозорі, стають слизисто-гнійними. У кутах очей накопичується слизисто-гнійний екссудат. Можливе помутніння роговиці ока (кератит), почервоніння і склеювання запалених вік (блефарит). З'являється задишка, у легенях прослуховуються хрипи (бронхопневмонія). Кишкова форма чуми характеризується поразкою переважно шлунково-кишкового тракту - блювотою, поносом.

Приблизно в половині випадків уражається центральна нервова система. Найчастіше нервові симптоми з'являються через 3, 5-4 тижні після початку хвороби. При неуважному відношенні до собаки можна не помітити перших ознак чуми і тоді лікування в більшості випадків неефективне. Перша ознака при нервовій стадії хвороби - тіки м'язів голови, передніх і задніх кінцівок.

Інтенсивність тіків наростає. Тварини починають скавуліти, особливо по ночах. З'являється слабість задніх кінцівок, підвищується, а потім знижується шкірна чутливість. Якщо активний процес на цьому завершується, то у тварини ще тривалий час або довічно мають місце гіперкінези, парези й паралічі. У противному випадку, менінгоенцефаломієліт, супроводжуваний явищами найтяжкої інтоксикації, завершується загибеллю тварини.

Зрідка нервова форма чуми в собак проявляється відразу або через кілька днів після появи провісників захворювання. При цьому хвороба протікає у вигляді менінгіту і швидко закінчується загибеллю.

У собак постійно тримається висока температура (до 42 С), можлива блювота, слинотеча, агресивність, судороги, хибка хода, ненажерливість. Тварини стогнуть, впадають у коматозний стан і незабаром гинуть. Тики відсутні.

Третій різновид нервової форми чуми характеризується спочатку рідкими ( 1-2 на місяць), а потім усе більш частими генералізованими тонічними судорогами. Судороги протікають по типу епілептичних припадків. Через певний період часу можуть з'явитися тики, нічні болі; підвищується до 40-41 градусів температура і тварини гинуть, перебуваючи в коматозному стані.

У перехворілих собак довічно можуть мати місце гіперкератози, порушення будови і потемніння зубної емалі, диспептичні явища і підвищена чутливість до різних біологічних і хімічних факторів.

Діагноз при житті ставиться на підставі аналізу клінічної картини. Патогномонічними симптомами є гіперкератози носового дзеркала і шкіри кінцівок у сполученні з висипкою, ринітом і конъюнктивітом при підвищеній, як правило, температурі. Нервова форма чуми при наявності тиків діагностується легко, при їхній відсутності необхідно диференціювати чуму від глистової інвазії (відсутність температури), сказу (параліч ковтальної мускулатури), епілепсії (відсутність лихоманки, катаральних явищ і т.д.). Кишкову форму чуми диференціюють від парвовірусного ентериту (триває 4-7 днів, постійна блювота, відмова від корму й води), аденовірусних і коронавірусних інфекцій (нетривалий перебіг). Можлива ретроспективна сіродіагностика. З лабораторних показників мають значення лейкоцитоз, підвищення СОЕ і анемія.

Лікування чуми собак залежить від того, який синдром переважає - респіраторний, кишковий або шкірний. Однак у кожному разі необхідно застосувати гіперімунну сироватку проти чуми собак у дозі 1-2 мл/кг, підшкірно, або гіперімунний гаммаглобулін. Введення повторюють через 24 години і через 7 днів. Попередньо необхідно зробити пробу на чутливість, ввівши підшкірно за 4-6 годин до основної дози 0, 5-1 мл сироватки. Своєчасне застосування протичумної сироватки призводить у більшості випадків до видужання протягом 7-10 днів. Застосування гіперімунної сироватки через 2-3 тижні після початку захворювання, а також при нервовій формі може різко погіршити стан собаки.

Обов'язкове застосування антибіотиків.

Краще використовувати пероральні форми протимікробних засобів.

Тільки у випадку пневмонії або бронхопневмонії показане застосування ін'єкційних препаратів. При більш тривалому лікуванні для профілактики кандидозу дають всередину ністатин або леворин. Якщо температура не знижується і самопочуття собаки не поліпшується, необхідно змінити антибіотик, а якщо це неможливо - збільшити в 2 рази дозу. При кишковій формі чуми виправдане застосування протимікробних засобів місцевої дії - полімиксину М сульфату, фталазолу, салазодиметоксину, а також відварів і настоїв протизапальних і в'язких рослинних засобів.

Слизисто-гнійні виділення з очей і носа знімають ватою, намотаною на сірник, очі промивають заваркою, закапують краплі сульфату цинку, суспензію дексаметазона або наносять гідрокортизонову мазь. Носове дзеркало змазують дитячим кремом або кремом для обличчя. Ділянки шкіри, покриті висипкою, обробляють аерозолями, що містять протизапальні й антимікробні засоби.

При бронхопневмонії застосовують муколітичні (мукалтин, бромгексин, гідрокарбонат натрію, бронхолітин), протикашельні (лібексин, глауцина гідрохлорид) і бронхорозширяючі (еуфіллін) засоби. При вираженій інтоксикації - форсований діурез фуросемідом. Якщо температура перевищує 40 градусів, собаці 2-3 рази в добу дають жарознижуючі засоби - ацетилсаліцилову кислоту або парацетамол.

Гірше всього піддається лікуванню нервова форма чуми в собак.

Необхідно, щоб хазяїн собаки знав про найбільш ймовірний кінець хвороби - смерті тварини, а також можливих залишкових явищах у випадку видужання. Застосування гіперімунної сироватки при нервовій формі чуми безрезультативно. Лікарська терапія в активній стадії процесу включає застосування підвищених доз глюкокортикоїдів (преднізолон 2-10 мг/кг/доба., триамцинолон 1, 5-8 мг/кг/доба., дексаметазон 0, 2-1 мг/кг/доба.), анальгетиків (анальгін 0,25 г/10 кг 2-3 рази в добу, суппозиторії "Цефекон"), седативних засобів (фенобарбитал 2 мг/кг 2-3 рази в добу, аміназин 2-5 мг/кг 1-2 рази в добу, діазепам 0, 1-0,5 мг/кг 2-3 рази в добу, еленіум у тій же дозі), вітамінів (тіамін, пірідоксин, ціанокобаламин), глутамінової кислоти (10 мг/кг 2-3 рази в добу), сечогінних засобів (фуросемід 1-2 мг/кг 2 рази в добу, урегіт 3-5 мг/кг 1 раз у добу), кінорона або інтерферону (внутрім’язово вміст 1 ампули 2 рази в добу).

Після зниження температури для боротьби з парезами і паралічами застосовують ноотропні засоби. Обов'язкова полівітамінотерапія.

Для профілактики чуми собак застосовують вакцинацію. У виняткових випадках, наприклад, якщо у квартирі занедужала чумою інша собака, прибігають до профілактики протичумною сироваткою, однак сироватковий імунітет нетривалий ( 2-3 тижні) і існує загроза сенсибілізації організму собаки сироватковими білками. При кімнатній температурі вірус чуми здатний жити в зовнішньому середовищі протягом 3 місяців.